Смерть болить. Це так просто, але водночас так важко. Коли помирає родич або друг, ми втрачаємо значну частину свого світу. Потрібно багато часу, щоб знову знайти себе та своє місце на планеті, але вже без близької людини поруч. Переживаючи скорботу та біль втрати, ми часто запитуємо себе “Як?” та “Чому?”:

 - Як це пережити?

 - Чому це сталося з нами?

 - Чому я не зробив щось раніше?

 - Чому Бог допустив щось подібне?

 Якщо ви ставите подібні запитання, будьте впевнені, що ви не самотні. Задавати собі такі питання – це нормально і є частиною скорботної подорожі.

Кожен стикається з різними питаннями, адже горе – це те, на що ми реагуємо по-різному. Однак, виходячи з нашого досвіду допомоги сім’ям, які страждають від горя, ми зрозуміли, що найчастіше люди запитують себе наступне:

1. Як мені пережити смерть мого чоловіка (або дитини, сестри, друга)? Що мені робити? 
   Коли хтось помирає, смерть не є чимось, що потрібно намагатися подолати. Смерть – це не те, що можна виправити. Важливо навчитися адаптуватися і рухатися вперед.
2. Навколо мене багато рідних та друзів, чому я відчуваю себе самотнім весь час? 
   Горе – річ особиста. Кожен реагує на втрату по-своєму. Горе може ізолювати і часто відчуватися як суміш емоцій. Ви можете дивитися фільм і сміятися одну хвилину, а потім схлипувати наступної. Навіть якщо здається, що вас ніхто не розуміє, розмова про свої почуття може допомогти впоратися з горем.
3. Я відчуваю, що дехто з мого оточення віддаляється. Чому вони не намагаються мене підтримати?
    Друзі можуть просто почуватися незручно. Деякі люди не можуть переносити горе чи думки про нього. Якщо ви відчуваєте, що ваш друг може віддалитися, не бійтеся зв’язатися з ним. Можливо, розмова по душам допоможе їм зрозуміти, що, хоча це і важко, вам потрібна їхня підтримка.
4. Минули місяці/роки з моменту смерті моєї коханої людини. Чому я ще не почуваюся краще?
    Горе – це не те саме, що вивихнути щиколотку чи зламати зап’ястя. Немає встановленого періоду часу для повного одужання. Зцілення відбувається поетапно. З часом ви повільно досягаєте цих віх і починаєте почуватися трохи краще.

Також важливо проявляти співчуття до себе. Легко критикувати себе за те, що не почуваєшся краще. Однак, замість того щоб надмірно думати і завдавати собі шкоди, спробуйте знайти задоволення в дрібницях, які вам подобаються. Повільно, але впевнено ви почнете розуміти, що кожна посмішка, якою б короткою вона не була, є ще однією віхою на шляху до зцілення.